Роман Дзик

Саме це я і мав на увазі :)

Більше кидаються у вуха на рівні звукопису алітерації:
ГРимасничая, ГРомоотводом ГРудь, оГРызаются, ГРозкины ГРязью, вино/м/ГРадом (ГР);
ГоРшочного, оГаРками, ГаРкают (Г+Р через голосну);
КаРтины, КаРтинами (К – дзвінкий до Г: К+Р через голосну);
ФРазами, В Розовое ПРобелов, ПРи ПРиступе, СТРок, БРызгой (приголосний + Р);
+ Р в інших сполученнях.

Чому «не потрібен» і «ніхто за нього не платить»? Нам потрібен — ми і платимо.

«Ця Леся Ставицька», «идиотка и просто дурочка», не так давно померла. Хоча б з огляду на це не зовсім гоже висловлюватися в подібному дусі. Що ж до її роботи з укладання словників, то це не така вже й абсурдна річ. Це зовсім не шкодить Вашій концепції «злокорисного» мату. Навіть навпаки. У словниках можна знайти чимало цікавих українських відповідників «могучему русскому». Не бійтесь заглядати у словник, тільки не матюкайтеся :)

А ніхто на приставці (з комп'ютерами тоді було ще не дуже) не бавився в таку гру «Чіп і Дейл»?

Я, звичайно, не спеціаліст, але якщо зайшла мова про володіння мовою (звиняйте за тавтологію), то мені трохи ріже вуха (очі) слово «доводится» в даному контексті. Але то суб'єктивно.

Репетиція вечора/ів відбувається власне в цьому обговоренні. Загравання, натяки і т.п. Спільний простір, ущільнений алкоголем, суті не змінить. Навряд чи це когось зблизить, тим паче спонукає до якихось активних дій. Надмір розмов — як правило — ознака бездіяльності.

Перепрошую, трохи не туди вас відправив. Дивитися треба тут

Про враження Сорокіна від українського турне можете почитати тут. Є там два приємних слова про Чернівці. Загалом складається враження, що виглядаємо ми набагато краще, ніж є насправді. Можливо, на це вплинув сам формат знайомства з Україною.
До речі, якщо вже будете читати, то не оминіть увагою пасаж a la Zola про м'ясний павільйон центрального харківського ринку. А ще можете дізнатися про зацікавлення Сорокіна Оленою Телігою, УПА та ін.

До речі, як це все узгоджується із законом про невтручання у приватне життя людей?

Ги-ги! «Журналистов, показавших себя профессионалами, проект «Правила Жизни» будет рад пригласить в Киев на постоянную работу». Цікаво, чи справжні журналісти-професіонали поведуться на таке. Хіба спокусяться на гонорар «от 500 до 5000 грн.» (в залежності від того, наскільки сильно покалічать :)

Аби «картина маслом» була повною:

Щодо цього можу навести цікавий анекдот. В антракті «Швейка» дві поважні пані позаду мене обговорювали фестивальний тиждень. Їх задовольняли абсолютно всі вистави, тим паче, що ходили на них вони безкоштовно. Інша справа, що більшості вистав вони не могли пригадати й назв. Проте «Як повернути чоловіка» їм запам'яталася. Чи вчорашні враження ще були свіжі, чи назва таки зачепила… До розмови доєдналася третя пані (так само спокушена назвою?). Перші дві поділилися з нею враженнями, наголосивши, що пропонований рецепт повернення чоловіка досить цікавий. Персонажі мого анекдоту сиділи на виставі без кавалерів. Цікаво, чи зміниться щось до наступного фестивалю?

Закликав не сходити на манівці — і сам туди ж. Наскільки органічно Бенюку з Хостікоєвим вдалося обіграти чесько-німецьку мовну колізію, настільки близькими, в даному випадку, виявилися нам чехи. Решта — фантазії та домисли:)

Близькість все-таки є. Але з чехами початку (як у Гашека), чи середини (як у Ґрабала) ХХ ст. Просто чехи переросли ці речі й рухаються далі, а наш віз і досі там.

Воно ж бо й не дивно, адже Ґрабал теж чех. Виявляється між нами й чехами є чимало спільного. До речі, в чехів можна дечого повчитися у плані пуризму (це до теми Язык, що ріже вуха).

Зате другі — безпечніші:)

А як у виставі обіграний оцей епізод: «Надпоручник Лукаш був типовим кадровим офіцером струхлілої австрійської монархії. Кадетський корпус виховав з нього гібрида. В товаристві говорив по-німецькому, писав по-німецькому, але книжки читав чеські, а коли викладав у
школі однорічників, що складалася з самих чехів, говорив їм на вухо: „Будьмо
чехами, але щоб про це ніхто не знав. Я — теж чех“. Він дивився на чеську національність, ніби на якусь таємну організацію, яку найкраще обходити десятою дорогою».
Тільки замість німецької та чеської — російська й українська. «Тож випиймо за нашу рідну чеську мову!»

Слова гувернантки. Хто не в курсі :)

Бенюк захоплює потраплянням в образ Швейка. Хостікоєв грає принаймні трьох. І це виразна градація. Від непримітного Шпика на початку, через досить колоритного Священика, до неймовірного надпоручника Лукаша.